Ніагара Зима текст песни, слова песни Зима Ніагара
Ніагара - Зима
Біль кричить, мусить все живе подерти.
Я стою під невмитим чорним небом,
Я мовчу, бо кричати вже не треба.
Час доби – день і ніч давно заснули,
Навіть сни нас людей усіх забули:
Я стою, більше вже нема роботи,
Я мовчу, все тому, що в світ приходить…
Приспів:
Зима, зима… Скоро вже прийде у місто…
Зима, зима… Замордує наші душі…
Зима, зима… Бути в рідній хаті тісно!
Зима, зима… Жити вже ніхто не мусить!
Зима…
Місто спить – в холоді замерзли очі.
Дощ крапить, розбудити світло хоче.
Я стою всередині мертвих тіней,
Я мовчу, бо вкриває душу іній!
Крах життя: я про лід не хочу чути!
Майбуття манить в даль, щоб все забути!
Шляхом! Вітром! Птахом бути!
Я лечу в даль, де тепло й вільні крила!
Я КРИЧУ, все тому, що світ убило…
Приспів (2)
Комментарии